Ненаписані тобою
Прочитаю всі листи,
Ти мене за руку хочеш
По дорогах цих вести.

Я, зустрілася з журбою,
Розкажу тільки тобі
За високою горою
Я живу й мої пісні.

Я живу там разом з сонцем,
З-за гори воно встає.
Кличе мене поміж люди,
Зупинитись не дає.

Хочу плакать, сльози сушить,
Як замерзну, де взялось,
Веснянкою бути змусить,
Буде поряд й скаже: “Ось,

Ти моя тендітна квітка,
Не залишу тебе я,
Якщо буде чорна мітка,
Стане білою вона”.

Як підніме сонце зранку,
Знай, це витівка моя,
Бо на кожному світанку,
Ти лиш мій, а я твоя?

Якщо схочеш, то розкажеш,
Якщо зможеш, то прийдеш.
Прочитаю, що напишеш,
Як не згубиш, то візьмеш.

 

Сріблясті голуби у небесах

 

Пам'яті П.Г.Тичини присвячується

 

 

У кожного свій шлях, своє тернисте поле,

Вогонь надії розгоравсь, горів.

Хоч пташеня було мале і кволе,

Перетворилось в срібних голубів.

 

 

Я дарував йому октави і сонети,

Священні ритми й благозвучні рими.

За склом не гріють сонячні кларнети

І просто білі й без морозу зими.

 

           Його жадала неба височінь,

     Утримували пута несвободи.

    Лиш на шляху до сонця зникне тінь,

   Ганьбу й неправду змиють чисті води.

 

 

Мій білий птах у небо все летів й летів,

Тріпочуть крила швидко, не поволі.

Він повернутися до мене не схотів,

Летів шукати УКРАЇНЦЯМ ВОЛІ !

 

 

Закриті ноти, складені пюпітри,

Тепер всі звуки вже звучать органно.

Не дочекаються художника палітри,

Без мене пташці добре чи погано?

 

27.11.2015 р.

 

 Вже прощались з золотою,

Все впадає в тихий сон,

Все укрилось пеленою;

У музиків сумний тон.

 

Незаймана чудо-осінь

Діду знову віддалась,

А у нього сива просінь

Вкрилась білим й прийнялась.

 

Прощавай! Не будем плакать

І не будем сумувать.

Нащо нам дощі і слякоть,

Треба вчитися прощать.

 

Знають й діти: за зимою

І листком календаря.

Йде веселою ходою

Весна, щічками горя.

 

Квітів росами умивана

Пташки й люди всі у спів.

Змиє нечисть свято-зливами

Стрічки в коси струнких дів.

 

Привітає нас зі святами

Великодень в кожен дім.

Першоцвіти попід хатами –

Хрестосатись в радість всім.

 

Прийдем в церкву, в руках свічечки.

Тихо ранок настає.

Піднімем до неба вічечки,

Всім, хто просить, Бог дає.

Вірші Марини Терентьєвої

Частина 3