***
Цей довгий шлях розітнув поле навпіл.
За обрієм обіцянки і відпускні,
З-під ніг летить у очі попіл:
Я тут, а ти на іншій стороні.

Скільки часу ми будемо в дорозі,
Хтось повинен на ризик піти
На тому чи на іншому розі,
Не оглядаючись, дорогу перейти.

Як вибрати потрібні нам слова,
Де зебра чи підземний перехід?
Як відділити зерна від плевла?
На роки розтягнувся цей похід.

Ми відшукаєм кинуті мости,
Не спалені у мріях кораблі.
Моєму полю квітнути й рости –
Твоє натхнення на моїй землі.

Хтось повинен зробити підказку –
Хвилини об’єднаються в роки,
Загублені секунди віщують поразку.
Роблю я перший крок – назустріч ти

 

На екзамені з української

                      Героям Небесної Сотні


Це не дощ змива кров з Інститутської,
Це сльози матерів течуть.
На екзамені з української
Наші діти все мруть і мруть.

Європейці твердять: “Їх проблеми”.
Вздовж лиш наших доріг- хрести.
Україна – ось тема поеми.
Скільки, скільки цю чашу нести?

Скільки зраджених ще і засуджених,
Вбитих голодом без каяття.
За вікном двадцять перше сторіччя
Чи у Римські часи вороття?

Діти бігли все вище і вище,
Підставляючи груди списам.
Інститутська- вже кладовище,
Розкажу тобі, чи ти знав?

Ноги топчуть бруківку дороги,
Душі вгору, а тіло вниз.
Вже подолані ці пороги,
Де кожен знайшов свій спис.

Написали нову історію,
Кожен день нові письмена.
Не шоколадом, а кров’ю
Діти пишуть свої імена.

Всіх незбуджених розбудили,
Недописані букви строфи.
Знов нові підставляють груди
В зради й нечисті цілі списи.

19.12.2015 Р.

Вірші Марини Терентьєвої

Частина 4

 

Про що співає вітер клену?

                                           


Про що співає вітер клену?
Як вчора листя ще зелене,
А вже сьогодні - золоте
Спокійно з вітром облітає,
Пташки збираються у зграї
І вже нічого не цвіте.

Про що співає вітер клену?
Як білим вкриє, огорне,
Ще вище зорі підійме,
І не метелики грайливі
Тільки сніжинки білі й сиві
Кружляє вітер і несе.

Про що співає вітер клену?
Що буде листя ще зелене,
І все, що зможе, зацвіте.
І всі малесенькі зернинки
Протягнуть рученьки-рослинки.
Це неповторне, непусте.